ЗНУЩАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., з кого — чого, над ким — чим і рідше без додатка.
1. Заподіювати муки, страждання кому-небудь. У перші віки християнства язичники так не лютували проти християн, як у ту годину шляхта знущалась, мордувала і карбувала своїх братів (Олекса Стороженко, I, 1957, 163); — Батько п’янчуга, знущався на очах в дитини з матері, поки загнав її на той світ, а сам до психолікарні достукався (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 165); Вони знущалися над ним: кололи, били, — та нічого їм не сказав юнак (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 59).
2. Зле висміювати кого-, що-небудь, глузувати з когось, чогось. Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що мати знущається, Лає, проклинає, Своє дитя без сорома Байстрям нарікає (Тарас Шевченко, I, 1951, 166); Вона знущалася з нього — з його нерішучості, з того, що от уже цілий місяць дивиться він на неї закоханими очима, але не наважується сказати їй про своє почуття (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 106); — Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка — два вершка, — продовжував знущатися Маслюк (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 6).