ЗЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зцяцькувати; пишно прикрашений, оздоблений. От, налаштував собі паровицю таку гарну, — перву на все село! лушні мережані, колеса штучно повиточувані, ярма зцяцьковані, як на відданню у дівки сорочка (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 137).

ЗЦЯЦЬКУВА́ТИ, ую, уєш, перех., розм. Док. до цяцькувати; пишно прикрасити, оздобити.

ЗЦУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЦУПИТИ, плю, пиш; мн. зцуплять; док., перех., розм.

1. Те саме, що стягати. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах. Чого не витерпить, що їй не виробляють! ..І крутять, і вертять, і пруть, і мнуть, і труть. І в дудку зцуплюють, і рвуть, і натягають (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 44); Андрошка лежав у самій білизні і в чоботях, решту з нього зцупили його земляки і повдягали на себе (Іван Микитенко, II, 1957, 301); Перед ним, як у шаленому вирі, замелькали ошкірені люті обличчя, ..чорні, в кров’яних п’явках руки, що люто тяглися до нього, щоб зцупити його із сідла (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 71); [Одарка:] Через тебе пропустила череду, телиця ряба вскочила до Окунів, слинявий Семен зайняв в загін, тепер хоче зцупить штрап [штраф]! (Карпенко-Карий, I, 1960, 202).

2. тільки док., перен. Те саме, що вкрасти; поцупити. [Горніг:] Нічого, ти ще.. фабрикантові подвійний І рахунок виставиш або зцупиш пару зайвих дощечок у Дрейсігера в будинку темненької ночі (Леся Українка, IV, 1954, 224).

ЗЦУ́ПИТИ див. зцуплювати.

ЗЦІ́ПНУТИ, ну, неш, док., діал. Заклякнути. — Рано ще в поле, доню, доню, Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, зціпнуть ноги, Будяччям вкриті перелоги! (Іван Франко, X, 1954, 75);  * Образно. Я тільки хочу так зміцніти духом, щоб серце раз забуло горе-лихо, ..щоб зціпло та без щастя — спало тихо… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 49).

ЗЦІПЛЯ́ТИ див. зціплювати.

ЗЦІПЛЯ́ТИСЯ див. зціплюватися.

ЗЦІПЛЮВАТИСЯ, юється і діал. ЗЦІПЛЯТИСЯ, яється, недок., ЗЦІПИТИСЯ, иться; мн. зціпляться; док.

1. Щільно стулятися (про зуби, уста і т. ін.). Ми.. не маємо картини війни, такої картини, від котрої зціплювалися б в ненависті до її ініціаторів зуби (Василь Еллан, II, 1958, 167); Каїн затремтів, ..Ненависть дика блиснула в очах, А на устах безкровних, що зціпились, Замерло недошептане прокляття (Іван Франко, X, 1954, 372); Оленка подивилася Семенові в очі.. Губи знов зціпились І на кам’яну мовчанку (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 417).

2. Зводитися щільно докупи; міцно стискатися (про пальці, кулаки, руки). Труп лежав лицем угору; ліва рука його одкинулась геть, а права міцно зціпилася (Панас Мирний, I, 1954, 313); У неї судорожно зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль. Нечутно молилася… (Ольга Кобилянська, II, 1956, 26);  * Образно. Усі чуття зціпляються так тісно, дружно В один акорд — великий — жаль… (Іван Франко, XIII, 1954, 28).

3. перен. Під дією морозу ставати твердим, застиглим;
//  Ставати малорухливим, бездіяльним (від холоду, страху і т. ін.). Взимку зціпишся вся і чекаєш, чекаєш тої весни, як щастя свого, як волі самої! (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 31).

ЗЦІПЛЮВАТИ, юю, юєш і діал. ЗЦІПЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗЦІПИТИ, плю, пиш; мн. зціплять; док., перех.

1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Вода взяла-таки своє; частіше та частіше обсипа вас з-за спини морозом, зуби цокочуть, ви повинні міцніше їх зціплювати (Панас Мирний, IV, 1955, 319); Він заривався головою під ковдру, ..затуляв вуха і до тріску в зубах зціплював щелепи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 153); Ноги ще боліли Так, що аж зуби він зціпляв (Іван Франко, X, 1954, 351); Кайдашиха тільки губи зціпила (Нечуй-Левицький, II, 1956, 373);
//  безос. «А що ж то за смерть?.. Хто знає?» ..Темна мара встала в Чіпчиній думці, як страшидло яке, холодне, непривітне… Говори, дивись — а тут… зуби зціпило, язик одібрало (Панас Мирний, II, 1954, 60).
♦ Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали (Леся Українка, III, 1952, 140); Під Сталінградом важче було. Кров’ю обливалися, а вистояли, зціпивши зуби (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).

2. Зводити докупи, міцно притискаючи один до одного (пальці, руки); стискати (кулаки). Івась, аж кулаки зціплює, кашля (Панас Мирний, I, 1954, 307); Вася скипів і ледве втримався, щоб не вискочити на вулицю. Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Григорій Епік, Тв., 1958, 357); Едітау зціпивши руки, дивиться поперед себе поглядом, повним одчаю (Леся Українка, III, 1952, 81); Химка зціпила рученята, схилилась на стіл і гірко-гірко заплакала (Григорій Косинка, Новели, 1962, 24);
//  Схопивши (руками, зубами), міцно стискувати. Прискочив [Довбущук] до Петрія, зціпив його сильно правою рукою (Іван Франко, VIII, 1952, 117); Врешті Василь міцно зціпив його [камінь] долонями і притис до поясниці. Потім присів і вивалив на ліве плече (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 211).

3. перен. Заморозивши, робити твердим, застиглим; сковувати морозом. Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв’ялили гаї та діброви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Бабуся зима все зціпить і обвіє холодом (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29);
//  Робити малорухливим, бездіяльним (про холод, страх і т. ін.). Він ще недавно журився, чи не відсахнеться від нього село, чи не зціпить його переляк (Михайло Стельмах, I, 1962, 441).
♦ Зціпило дихання, безос. — стало важко дихати кому-небудь. Чомусь зціпило дихання, і вона взялася рукою за груди (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 161).

ЗЦІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зціпити. Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид — страшний, грізний (Панас Мирний, II, 1954, 65); Бідна мати.. сумно дивилася, сидячи на лавці. Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (Олександр Довженко, I, 1958, 220); Обличчя [дівчини] було бліде, худі руки зціплені і міцно притулені до грудей (Борис Грінченко, II, 1963, 63); Помічник налив собі склянку горілки, одним замахом випив її, потім скинув піджак, засукав рукава і почав бігати по кімнаті, вимахуючи зціпленими кулаками (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 181).