УЯРМЛЯ́ТИСЯ див. уярмлюватися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 547.

Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2018, Webmezha

УЯРМЛЯ́ТИ див. уярмлювати.

УЯ́РМЛЮВАТИСЯ, юється і УЯРМЛЯ́ТИСЯ, яється, недок. Пас. до уярмлювати, уярмляти.

УЯ́РМЛЮВАТИ, юю, юєш і УЯРМЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., УЯРМИ́ТИ, млю, миш; мн. уярмлять; док., перех. Позбавляти свободи, незалежності; цілком підкоряти своїй владі; поневолювати. Були часи, коли Новому Риму — Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі, поневолювати цілі народи, забирати їх багатства, уярмлювати людей (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 144); Ви хочете нас уярмить? Дарма! Дарма вас ваблять наших надр принади! (Микола Бажан, Роки, 1957, 106).

УЯ́РМЛЕННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. уярмити. Капіталізм не може існувати без національного гніту і поневолення, без уярмлення і закабалення народів, без розпалювання національної ворожнечі (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 11); Слово твоє в уярмленні Люті кати держали (Валентин Бичко, Простота, 1963, 41).

УЯ́РМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уярмити. Приклад, славна дійсність нашої Радянської держави запалюють на боротьбу за своє національне визволення поневолені капіталізмом народи. Колись без’язикі, німі, забиті і уярмлені народи піднімаються на весь зріст, заявляючи про свої людські права (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 129); Гірку правду про злиденне життя уярмленого селянина, який бився, «мов риба в саку», сказав у своїх творах великий український революціонер-демократ Іван Франко (Українська література, 9 клас, 1957, 8); Уже з перших віршів поета [М. Вороного] постає перед читачем образ знедоленого краю, уярмленої царизмом вітчизни, скутої духовно і фізично трудової людини (Радянське літературознавство, 12, 1971, 41); Величезні зміни сталися на цій [Закарпатській] прекрасній, колись уярмленій землі (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 281).

УЯРМИ́ТИ див. уярмлювати.

УЯ́ВНО. Присл. до уявний. Та не встиг я Сулою навтішатися уявно, Як ось вона сама з-межи лози Поперед мене блиснула стрілою, Аж я спинився (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 108); Посередині між полюсами на поверхні Землі уявно можна провести лінію, яка називається екватором (Фізична географія, 5, 1956, 70).

УЯ́ВНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням уявний.

УЯ́ВНИЙ, а, е. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві. Найвиразніше відчувається запах лозової кори. Хоча він, можливо, і не реальний, а уявний. Навряд чи пригонить вітер гіркуватий подих розімлілого верболозу аж з дніпровського берега (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1964, 14); Говорила [Зоня] до своїх уявних слухачів (Ірина Вільде, III, 1968, 102); Оксен, не відкриваючи очей, тріпає головою і, стискуючи руку в кулак, п’яно варзюкає [верзе]: — Р-риссю… Ма-арші.. — І починає шукати правою ногою уявне стремено (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 135);
//  у знач. ім. уявне, ного, сер. Те, що створене уявою, в уяві. Зрештою, між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність! (Натан Рибак, Час, 1960, 13).
 Уявне число, мат. — корінь парного степеня з від’ємного числа.