СУЯТИТИСЯ, ячуся, ятишея, недок., діал. Турбуватися, непокоїтися; мучитися. День за днем збігав, тиждень за тижнем минав. Василь все ходив, все думав. Суятився, бідолаха, гризся сам в собі, — не знав, на яку ступити і що почати (Іван Франко, I, 1955, 131).

СУЯТИ́ТИ, ячу, ятиш, недок., перех., діал. Турбувати, непокоїти; мучити.

СУЯТА́, и, жін., діал. Турбота, неспокій, скрутний стан.

СУЯ́ГНІСТЬ, ності, жін. Стан вівці, кози і т. ін. у період розвитку в її організмі плоду. Чабан мусить знати, скільки і на яких пасовищах треба пасти овець у певний період їхньої суягності, щоб одержати якнайкращий смушок (Знання та праця, 3, 1972, 5).

СУЯ́ГНА, тільки ж. Те саме, що кітна. На якість смушка неабиякий вплив мають спадкові ознаки, а також умови, в яких живе суягна вівця (Знання та праця, 3, 1972, 5).

СУ́ЩИК, а, діал. Сушка (у 2 знач.). Не так чого понабирали, як їжі: скільки печених курок, ковбас, сухариків, сущиків і всякої всячини (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 42).

СУ́ЩИЙ, а, е.

1. книжн., заст. Який існує, є в наявності. Вітчизна в нас одна. Всяк сущий в ній язик Під сонцем Партії здобув свою свободу (Максим Рильський, III, 1961, 233); Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору, обіцяючи спокій і затишок всім сущим там (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 150).

2. у знач. ім. суще, щого, сер., книжн. Те, що існує; буття. Сонце.. випромінює величезну кількість енергії, яка дає життя усьому сущому на Землі (Наука і життя, 7, 1963, 16); Сонце вбирало квітчастий зелений степ у тисячі принадних радісних барв, благословляючи все суще і живе (Яків Качура, Вибр., 1953, 460).

3. розм. Справжній, дійсний, істинний. — 3 моєю мамою трудно поєднатись, та ще й згодитись в поглядах, — це суща правда! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 55); — Вони, паніматка, на сідлі сущий запорожець… (Данило Мордовець, I, 1958, 156); — На пенсію? Але, скажіть, чому? Лише тому, що часом крутить ногу? Дрібниця суща. Нутрощі в порядку. Здоров’я ще — ого! не позичать (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 7).

СУШНЯ́К, у, чол., збірн., розм.

1. Сухі дерева, кущі; сухе суччя, гілки. — Як опинилася в лісі? — Сушняк збирала (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 352); Він клопочеться, щоб впору обрізати сушняк, позшкрібати із стовбурів стару кору, в якій ховаються шкідники (Хлібороб України, 11, 1969, 21); Десь після півночі почула [Марія] шелестіння сушняку під чиїмись ногами (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 124).

2. Сушені фрукти, ягоди; сушня. Привабливим сміхом засміялася Юля, смачно уплітаючи кисіль із домашнього сушняку і викладаючи на газетку кісточки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 225).

СУШНЯ́, і, жін., розм.

1. Те саме, що сушіння.

2. збірн. Сушені фрукти, ягоди; сушняк. Для одержання сушні високої якості груші спочатку бланшують у киплячій воді, а потім обкурюють (Колгоспник України, 6, 1956, 39); Для сушні використовують плоди майже всіх плодових і ягідних культур (Садівництво і ягідництво, 1957, 275).

3. збірн. Сухі дерева, гілки. Світив Огонь всю нічку аж до ранку. Попереду він за сушню узявсь І потихеньку став тріщати, А як вітрець-підлиза розгулявсь, Тоді вже всюди став палати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 164).

4. Те саме, що сушарка. Тринадцять літ учителькою! Тринадцять літ вона сохла, як яблуко у сушні! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312); А ось і переробочний [переробний] пункт льону. Від нього тягнуться, мов срібні нитки, рейки до сушні (Петро Панч, В дорозі, 1959, 239).

СУШНИЧО́К, чку, чол., збірн. Зменш.-пестл. до сушник

1. [Ївга:] Хіба таки не знайдеться кізячка або трісочки, сушничку якого?.. Літом все горить! (Панас Мирний, V, 1955, 233).