СО́Я, ї, жін. Трав’яниста однорічна рослина родини бобових, насіння якої використовують для виробництва харчових продуктів (молока, олії, крупи, борошна і т. ін.) та в техніці. Однією з найбільш цінних зернобобових культур, яка за кількістю перетравного білка в зерні перевершує всі інші бобові, вирощувані в Степу УРСР, в соя (Колгоспник України, 4, 1959, 26); Сою висівають одночасно з кукурудзою квадратно-гніздовим способом в одне гніздо (Соціалістичне тваринництво, 3, 1956, 24).

СОЮ́ЗНО-РЕСПУБЛІКА́НСЬКИЙ, а, е. Пов’язаний з державним управлінням, здійснюваним міністерством Радянського Союзу через міністерство союзної республіки. Рада Міністрів СРСР.. об’єднує і спрямовує роботу загальносоюзних і союзно-республіканських Міністерств СРСР (Конституція СРСР, 1977, 15).

СОЮ́ЗНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до союзник. В 1806 р. почалася війна Росії з Туреччиною, що була тоді союзницею Франції (Історія УРСР, I, 1953, 401).

СОЮ́ЗНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до союзник. В першу мить Хома був щиро захоплений такою роботою союзницької авіації (Олесь Гончар, III, 1959, 425); Робітничі і селянські сини.. влаштовували прийоми для союзницьких генералів і офіцерів (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 251).

СОЮ́ЗНИК, а, чол.

1. Той, хто перебуває в союзі (у 1 знач.) або може діяти в союзі з ким-небудь, пов’язаний з кимсь спільністю інтересів, поглядів і т. ін. В селянстві бачимо ми головного з можливих союзників пролетаріату.. (Ленін, 13, 1971, 211); — Конче треба було звернутися до інтелігенції, пошукати серед неї союзників (Іван Франко, VI, 1951, 219); — Про те, щоб у мене було якомога більше союзників, я почав дбати з першої ж хвилини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 74);  * Образно. Мир завжди був вірним союзником соціалізму (Комуніст України, 3, 1965, 26); Література, кіно, мистецтво — союзники комсомолу (Радянська Україна, 3.II 1967, 1).

2. Той, хто перебуває в союзі (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь. Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Олександр Довженко, I, 1958, 299); — Наступають завзято, — серйозним тоном каже Хома. — Після упертих боїв три дивізії союзників вдерлися в сільський населений пункт (Олесь Гончар, III, 1959, 205).

СОЮ́ЗНИЙ, а, е.

1. Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлений союз. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 186); Союзні війська прибули сюди не для війни (Олесь Гончар, II, 1959, 35); Генерал Хертлі.. офіціальний представник самого президента союзної нам держави (Іван Ле, В снопі.., 1960, 261).

2. Прикм. до союз 3. Союз Радянських Соціалістичних Республік в союзна держава, утворена на основі добровільного об’єднання рівноправних Радянських Соціалістичних Республік (Конституція СРСР, 1977, 5); З союзного в республіканське підпорядкування передано тисячі промислових підприємств (Радянська Україна, 13.II 1957, 1);
//  Який входить у союз, перебуває в союзі. Українська Радянська Соціалістична Республіка в результаті вільного самовизначення її народу, на основі добровільності і рівноправності разом з Радянськими Соціалістичними Республіками.. об’єдналась у Союз Радянських Соціалістичних Республік — єдину союзну багатонаціональну державу (Конституція УРСР, 1978, 20).

3. Те саме, що всесоюзний. Верстатобудівний завод союзного значення.

СОЮ́ЗКА, и, жін., спец. Передня частина заготівки взуття або шкіряна нашивка на носок і підйом взуття. Йде [парубок] озуватися в свої аршинні чоботиська, що за ніч встигли підняти вгору незугарні, обшиті союзками носи (Михайло Стельмах, I, 1962, 100); — Тату, тату, я не хочу чобіт з союзками! (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 28).

СОЮ́З, у, чол.

1. Тісна єдність, тісний зв’язок між ким-, чим-небудь. В союзі з революціонерами передових країн і з усіма пригнобленими народами проти всяких і всіх імперіалістів — така зовнішня політика пролетаріату (Ленін, 32, 1973, 329); — Товариш Савченко раз на мітингу людям.. про союз робітників з трудящим селянством говорив, — пожвавішав хлопець (Михайло Стельмах, II, 1962, 177);
//  Спільне подружнє життя. Мати здалека рукою благословляє наш союз. — Моя дружино!.. Сині очі на тлі червоного хреста щасливо плачуть… (Володимир Сосюра, II, 1958, 418);
//  Угода, домовленість з ким-небудь про щось. Уклавши з Василієм Шуйським вигідний союз, шведський король весною 1609 р. надіслав до Новгорода сильний загін війська (Історія СРСР, 1956, 160); — Перси мріють про військовий союз з козацтвом проти турків (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 422).

2. Об’єднання груп людей, організацій, держав для яких-небудь спільних дій, спільної мети. Наприкінці бронзового віку виникли великі союзи племен (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 87); Продуценти цукру — цього білого українського золота — утворили союз «Укрцукр» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 92); Основа основ нашого тісного співробітництва, його жива душа і спрямовуюча сила — це, звичайно, непорушний бойовий союз комуністичних партій країн соціалізму, єдність їх світогляду, єдність цілей, єдність волі (Матеріали XXIV з’їзду КПРС. 1976, 8).

3. Державне об’єднання, що складається з декількох держав, земель і т. ін. з однією верховною владою. У нас, в Радянському Союзі, Усі народи, як брати: І росіяни, й білоруси, І українці, я і ти (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 9); Навколо в міліонах [мільйонах] голосів Союз республік молодих гримів (Максим Рильський, I, 1956, 192).

СОШНИК, а, чол.

1. Гостра металева частина сохи, культиватора, плуга і т. ін., що зрізає шар землі. Археологічні дані свідчать про те, що на IX ст. в Поволжі уже появилася соха з залізним сошником, яка почала витісняти залізну мотику (Історія УРСР, I, 1953, 41); Полозовидний сошник робить у ґрунті вузький проріз без виносу на поверхню вологих частинок (Механізація і електрифікація.., 1953, 61).

2. Пристрій у сівалці чи садильній машині, за допомогою якого висівають насіння або садять рослини. Рижій сіють зерновими рядковими сівалками суцільним способом або через один сошник (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 179); Поряд з висівними апаратами сошники в важливими і відповідальними робочими органами сівалки (Механізація і електрифікація.., 1953, 59); Із сошників тече добірне зерно У теплу землю (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 14).

3. Металева пластина в лафеті артилерійської гармати, що утримує відкочування гармати в момент пострілу. Правильний схопив за правило й згарячу проорав сошником — повернув гармату навіть на більший кут, як треба було (Андрій Головко, I, 1957, 289).

СО́ШКА див. сішка.