НЕЯСНО. Присл. до неясний. Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока.. начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи, що неясно білілись скрізь по винограднику (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); В хаті неясно блимав маленький каганчик (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 79); Тупіт [коня] ближчає, неясно доносяться два голоси (Михайло Стельмах, I, 1962, 401); Йому здавалось, що надто неясно він висловився (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 337);
//  у знач. присудк. сл. Не зовсім зрозуміло. — Неясно мені, чого ти й досі тут? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 265).

НЕЯ́СНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до неясний. Данило відчув, що починає губитись від усієї цієї неясності, від плутанини (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 104); Домку тривожила й непокоїла своєю неясністю зустріч Максима з якоюсь Василиною (Петро Панч, II, 1956, 24).

НЕЯ́СНИ́Й, неясна, неясне.

1. Якого погано видно; який не чітко виділяється своїми контурами. Я рожевому тумані, мов тіні, сновигали люди, з’являлись і щезали неясні обриси хат (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 16); Крізь густий туман ми помітили неясні ознаки берега (Юрій Яновський, II, 1958, 85); Очі її бачили тільки неясні контури палацу і постать пана (Михайло Стельмах, I, 1962, 396);
//  Те саме, що неяскравий. Місяць повний, але неясний, стояв високо (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99); Від нагорілої свічки здіймався неясний світ (Панас Мирний, III, 1954, 338).

2. Невиразно чутний; нерозбірливий. Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт… (Панас Мирний, III, 1954, 75); Долітали неясні звуки розмови пасажирів, що розташувались на ніч недалеко над шляхом (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 57).

3. Не зовсім зрозумілий; причини якого важко встановити, у якому важко розібратися і т. ін. — В обстановці багато ще неясного і перш за все — чи долежить зброя до ночі (Андрій Головко, II, 1957, 470); З неясних причин Зупинився поїзд До семи годин (Павло Усенко, Лави.., 1948, 52); Якесь неясне почуття, якась незрозуміла тривога непокоїла Олега (Олесь Донченко, II, 1956, 376).

НЕЯСКРА́ВИЙ, а, е. Позбавлений яскравості; тьмяний. Ніби жар, вкритий сивуватим попелом, жевріють неяскраві зорі (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 157); Неяскраве світло настільної лампи падало на диван, на частину підлоги (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 191).

НЕЯ́ВКА, и, жін. Неприхід, неприбуття куди-небудь. Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку.. негайно треба з’явиться в сільську Раду. За неявку будете відповідати по закону» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151).

НЕЩОДА́ВНІЙ, я, є.

1. Який відбувався, мав місце і т. ін. недавно. Спокійно, без нещодавнього надсаду згадувала вона тепер Данила (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 121).

2. Який був ким-небудь у недалекому минулому. Не без поради попів.. повітовий староста не хотів затвердити обрання нещодавнього арештанта, і секретарем люди вдруге обрали веселого ткача Сидора (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 478).

НЕЩОДА́ВНО. Присл. до нещодавній. Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 221).

НЕЩІ́ЛЬНО. Присл. до нещільний. Крізь нещільно прикриті віконниці падало на сніг світло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 468).

НЕЩІ́ЛЬНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до нещільний. З допомогою шурфу Надія виявила нещільність і бугруватість кладки [печі] (Яків Баш, Надія, 1960, 48).

НЕЩІ́ЛЬНИЙ, а, е. В (при) якому складові частини не щільно, не міцно з’єднуються одна з одною. При нещільному приляганні заготовки її треба осадити ударами молотка і додатково затиснути (Фрезерна справа.., 1957, 141);
//  Який має отвори, не зачинений наглухо. В сараї не розмовляли, тільки з кутка, куди крізь нещільні двері просочувався промінчик сонця, раз у раз доносилось тихе, краюче серце зітхання-шепіт: «Яке нещастя… Хто ж Марійку мою догляне?» (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 33).