М’ЯЧ, а, чол. Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М’яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу — послухайте, хлоп’ята! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 129); Коли б воля — побіг би він тепер на улицю до хлопців у м’яча грати, свинку туряти! (Панас Мирний, IV, 1955, 28);  * У порівняннях. Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м’яч, плигі. (Павло Грабовський, I, 1959, 301).

М’Я́ЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до м’яч. Сіли з Телесиком та й поїхали. Проїхали вулицю — хатка в ліску, з дітворою м’ячики грають на піску (Павло Тичина, I, 1957, 155);  * У порівняннях. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 167).

М’ЯТТЯ́, я, сер. Дія за значенням м’яти 1—3. У добре вилежаного льону під час м’яття й тіпання деревина (костриця) вільно та повністю відділяється від волокна (Технічні культури, 1956, 84).

М’Я́ТКА, и, жін. Зменш.-пестл. до м’ята. Хто ж тобі головочку змиє м’яткою да любисточком, щоб і тепло, щоб і запашно.. тобі було, моє серденько (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 125).

М’Я́ТНИЙ, а, е. Прикм. до м’ята. Забуть, забуть благаєш ти — Вечірніх плавнів подих м’ятний (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 399);
//  Вигот. з екстракту м’яти. В народній медицині вживаються м’ятні краплі (Лікарські рослини.., 1958, 79);
//  Настояний на м’яті. [Сотник:] Наготуй нам снідання, та щоб більш було настойок, запіканок, наливок — і полинової, і м’ятної (Олекса Стороженко, I, 1957, 291);
//  Який добувають із м’яти. М’ятна олія.

М’ЯТИСЯ, мнуся, мнешся, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати зім’ятим. Коваль вправно орудував молотком.. Розпечений брусок гнувся, м’явся в огняних бризках (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 168);
//  Мати властивість швидко збрижуватися, робитися м’ятим. Штучний шовк мнеться.

2. перен., розм. Виявляти нерішучість, ніяковість; вагатися. Довго він терся та м’явся, поки зважився сказати про своє лихо… (Панас Мирний, I, 1949, 350); Він усе чогось м’явся, ..бажаючи щось сказати, та не насмілюючись (Борис Грінченко, II, 1963, 95);
//  Робити щось повільно; гаятися. — Що се ви тут мнетесь? Чому вікон не одчиняєте? (Панас Мирний, III, 1954, 222); Він не може дивитися, як син мнеться. Волочить ноги. Молодий, а неповороткий який (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208).

3. коло (біля) кого, фам. Постійно перебувати біля когось; крутитися, тертися. Собі очиці зав’язала І у Панаса грати стала, Енея б тілько уловить; Еней же зараз догадався, Коло Дидони терся, м’явся (Іван Котляревський, I, 1952, 77).

4. Пас. до м’яти 1, 2.

М’Я́ТИЙ, а, е.

1. Який зім’явся, став пом’ятим. І знову м’ятий розгортає лист Сошенко — і на контури Сатурна уважно дивиться (Максим Рильський, III, 1961, 219); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м’ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 165); Схили [даху] вкривали ..зв’язками м’ятої соломи (Дерев’яне зодчество України, 1949, 64).

2. Перетворений у м’яку масу чавленням. У великій мисці парувала м’ята картопля (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 328); М’яті ягоди.

М’Я́ТА, и, жін.

1. Багаторічна трав’яниста запашна рослина родини губоцвітих з довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця. Навкруги ллються пахощі лелій, левкоїв, рожі та м’яти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 316); Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема, й канупер, і м’ята кучерява, ще й повної рожі кущик (Леся Українка, III, 1952, 493); Листя м’яти містить дуже цінну ефірну олію, яка широко використовується в медичній, парфюмерній, кондитерській, лікеро-горілчаній та інших галузях промисловості (Хлібороб України, 5, 1966, 18).

2. Настій, відвар із цієї рослини. Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м’яті купала (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 88).

М’Я́ТИ, мну, мнеш, недок.

1. перех. Тиснути, стискати. Іванові руки безперестанку мнуть тепле овече вим’я, одтягають дійки, а по руках в нього тече молоко (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 324);
//  Стискаючи, згинаючи, робити м’яким; розминати. Дужі кожум’яки сиділи під дашками ґанків на вулицях і м’яли своїми міцними руками волові шкури (Олександр Довженко, I, 1958, 227);
//  Розтираючи, перетворювати в м’яку масу. — Піти лишень покурити, — мнучи тютюн у жмені.., каже він (Панас Мирний, I, 1949, 278); Жінка.. в маленькій ступці пшоно мне — на борщ (Андрій Головко, II, 1957, 312).

2. перех. Виминати кістрицю з конопель, льону ногами. Микола стояв коло лежанки й м’яв ногами коноплі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185).

3. перех. Торкаючись чогось, сідаючи або лягаючи на щось, робити його нерівним, зім’ятим. Навколо зеленню одягнуті гаї; Виспівують дзвінкі, чудові солов’ї; Мені ж не м’ять трави, не бачить вас, лани..! (Павло Грабовський, I, 1959, 208); Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона від лікувалась, ..не хотілося м’яти нову спідницю (Михайло Стельмах, I, 1962, 158);
//  Бгати, скручувати щось. Стоїть [Дженні], мне рубчик з фартушка, засоромлена (Леся Українка, III, 1952, 17); Адвокат ..став судорожно м’яти папір у руках (Лесь Мартович, Тв., 1954, 124); Він ніяково м’яв капелюха, не знав куди його подіти (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 171).
♦ М’яти шапку перед ким — те саме, що Ламати шапку (див. ламати). [Сокіл:] Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти [з американцем]?.. [Терешко:] Я ж дипломатично.. Не буду ж я перед ним шапку м’яти (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 41); Ханьки м’яти див. ханьки.

4. перех., розм. Сильно штовхати, бити, до болю стискати. Вже не попадайсь їм [парубкам] на дорозі ніхто: .. усякого прямо лавою і пруть, і мнуть, і з ніг валяють (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 191); Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили [схопили] і почали м’яти рибалки (Юрій Яновський, II, 1958, 164).
♦ М’яти боки (ребра) — сильно бити. — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую.. — Та в такий же то й думка завести, — жартує Чіпка, — бо однак ніхто тобі боків не мне… (Панас Мирний, I, 1949, 354).

5. перех. і неперех., перен., розм. Нерішуче, повільно говорити. — Треба хліба, треба й до хліба, треба й сього, треба й того, — м’яв слово по слову женихів батько (Нечуй-Левицький, III, 1956, 173); Мне язиком, неначе баба лемішку в макітрі тре (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 237).

М’ЯСЦЕ́, я, сер. Пестл. до м’ясо 1. Лисиця десь м’ясця дістала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 11); — Я уже м’ясця не їм, Перейшов на пампушки, На гречані галушки (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 73).