КИЯШО́К, шка, чол., діал. Зменш. до киях.

КИЯНКА 1 див. кияни.

КИЯНКА 2, и, жін. Дерев’яний молоток, яким користуються в столярстві. При довбанні ударяють по ручці долота киянкою (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 57).

КИЯ́Х, а, чол., діал. Качан (кукурудзи). Посіяти треба стільки [кукурудзи], скільки вони [колгоспники] зможуть довести до ладу.. від першого боронування.. до останнього, кинутого в корзину кияха (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 194).

КИЯ́НИ, ян, мн. (одн. киянин, а, чол.; киянка, и, жін.). Мешканці Києва. Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Леся Українка, V, 1956, 25); Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв’язаних з Аскольдовою могилою (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 135).

КИЯ́НИН див. кияни.

КИЮ́РА, и, чол. Збільш. до кий 1 1. На світло виступив Махтей, бородатий велетень у свиті, в смушевій з бляхою шапці і з киюрою в руці (Степан Васильченко, I, 1959, 342).

КИЯ́КА, и, чол. Збільш. до кий1 1. Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3620); Мани собаку, маючи кияку! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 157).

КИШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кишкати. Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний, I, 1954, 246); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали.. коло хати (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 137).

КИШМИ́Ш, у, чол. Сорт солодкого винограду без насіння;
//  Сушені ягоди такого винограду. Пиріжками його ще, може, й не вдовольниш, хоч би вони й з кишмишем (Іван Микитенко, II, 1957, 28); Сушений виноград з насінням називається ізюмом, а без насіння — кишмишем (Українські страви, 1957, 321).

КИ́ШЛО, а, сер., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.). Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Борис Грінченко, II, 1963, 253); Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 100).