ЧОХО́Л, хла, чол. Покриття або футляр з матерії чи іншого матеріалу, зроблений за формою якогось предмета для захисту його від пошкодження, забруднення і т. ін. Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом; кругом дивани й дзиглики, прикриті пістряними чохлами (Олекса Стороженко, I, 1957, 288); Сержант відходить кілька кроків назад і, вийнявши з чохла багнет, зрізає розкішну, м’яку, розшиту зеленими узорами подушку моху, підкладає під голову лейтенанта (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); Довгі гармати з витягнутими далеко вперед жерлами було закрито новими брезентовими чохлами (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 3); Полкове знамено, згорнуте, в чохлі, стояло в кутку коло койки (Юрій Яновський, II, 1954, 8); Рівно о четвертій був збір. Звичайно, першими прийшли наймолодші — обидві Галочки з акуратними чемоданчиками в чохлах (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 41);
//  військ. Металевий циліндр, який надягають на гранату для посилення її бойової дії. Іноді з землі чути металеве чиргикання, і наверх вилітає посічений чохол з гранати (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 154);
//  Річ жіночого одягу у вигляді сорочки з непрозорої тканини, яку одягають під прозору легку сукню;
//  Знімний верх форменого кашкета з легкої матерії.

ЧОХЛИ́ТИ, лю, лиш, недок., перех. Закривати чохлом (чохлами). Чохлити гармати.

ЧО́ХЛИК, а, чол.

1. Зменш. до чохол.

2. бот. Ковпачок з ніжної плівки на кінці корінця, пагінця, що прикриває його від пошкодження. Тіло такого корінця [плодових рослин] складається з чохлика, зони росту і зони вбирання води (Садівництво і ягідництво, 1957, 34); Кінчик кореня вкритий кореневим чохликом (Практикум з анатомії рослин, 1955, 167).

ЧОХЛА, и, жін., розм. Те саме, що манжета 1. Іде козак улицею, чохлами махає (Словник Грінченка); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова, .. сорочка тонесенька, вишивана до самих чохол… (Марко Вовчок, I, 1955, 182); Перед ним опинилася маленька жінка у довгій чорній спідниці і білій кофточці, з сірими чохлами нарукавників по лікті (Натан Рибак, Час, 1960, 317).

ЧО́ХКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що чахкати 1. Поїзд чохкав, гримів, лишаючи позаду клочку ваті пасма диму (Радянська Україна, 21.III 1961, 3); За садком ритмічно чохкав паровий млин (Петро Панч, II, 1956, 13); Німецькі міномети чохкали із-за бугрів, кулі просівали сніги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 529); Вчув [Батура], що над головою чохкали ворожі кулі, неначе коваль охолоджував розпечене залізо у воді (Іван Ле, Мої листи, 1945, 141).

ЧО́ХКАННЯ, я, сер. Дія за значенням чохкати і звуки, утворювані цією дією. Виселок утопав у темряві, тільки над шахтою крізь мряку проступало кілька електричних вогників та чути було чохкання паровика (Петро Панч, Синів.., 1959, 62).

ЧОТОВИ́Й, а, е, іст. Прикм. до чота;
//  у знач. ім. чотовий, вого, чол. Чотар. Чотовий, щоб не нашкодити собі, прогнав, його з підводи (Яків Качура, II, 1958, 372).

ЧО́ТКИ, ток, мн., церк. Шнурок з нанизаним на нього дерев’яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви, вживаний перев. серед католиків і буддистів. Він довго блукав по селах на Україні, продавав кипарисові хрестики, образки й чотки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 363); Вгледівши його кремезну бородату постать та в руках важкі бірюзові чотки, правовірні віддають належну йому пошану (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 137);  * У порівняннях. Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низку, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке (Максим Рильський, I, 1960, 254); Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3).
 Перебирати чотки — пересувати кульки з одного боку шнурка на інший або брати один за одним вузлики, відлічуючи молитви або поклони. Звернувши очі вгору, Перебирають чотки І ждуть [буддисти], аж з кипариса Впаде той лист солодкий (Іван Франко, XI, 1952, 82); Покоївка безшумно зникла. Таїсія Федорівна заплющила очі, перебираючи руками чотки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 27).

ЧОТИРЬОХТИ́СЯЧНИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника чотири тисячі.

2. Який складається з чотирьох тисяч одиниць;
//  Який коштує чотири тисячі.

ЧОТИРЬОХСОТРІ́ЧЧЯ, я, сер. Період, час, що дорівнює чотирьомстам рокам;
//  Річниця чого-небудь, що відбулося або почалося чотириста років тому.