БИТКА, и, жін.
1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до терниці, але з ширшою щілиною для мечика. Дві битки й терниця трахкотять од ранку до ночі (Андрій Головко, II, 1957, 24).
2. діал. Варене яйце, яким б’ються навбитки; розбите яйце. У мене є з двадцять биток (Словник Грінченка); — Оцей рудий дідько.. на великдень бере не тільки цілі крашанки, але й битки: він дуже ласий до яєць (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 46).