БИНДЮ́ЖНИК, БЕНДЮ́ЖНИК, а, чол., розм. Візник-вантажник, що перевозить вантажі на биндюгах. Вночі листівки.. виносили до підводи в подвір’ї биндюжника Єгоренка (Юрій Смолич, V, 1959, 384); [Єфрем (входить збентежений, він в одежі, яку бендюжники носять):] Здрастуйте! (Марко Кропивницький, IV, 1959, 327); За відчиненим вікном прогуркотіли бруком дроги бендюжника (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 83).
БИНДЮЖНИК
Тлумачення слова