БИЛИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до билина 1. Чи щаслива та билинка, що росте на полі? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 5); Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги.. Ні квітки, ні свіжої билинки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 11); * У порівняннях. Всі померли, саму бабу лишили на світі, саму, як билинку в полі (Іван Франко, III, 1950, 280).
БИЛИНКА
Тлумачення слова