БИЛИ́ЦЯ, і, жін. Те, що було в дійсності; бувальщина. Не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Казка була йому [Чіпці] не вигадкою, а билицею (Панас Мирний, I, 1949, 142); Оповідач невтомний, дід Наум. — Розповідав билиці й небилиці (Максим Рильський, Вибр., 1937, 32).
БИЛИЦЯ
Тлумачення слова