БИЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до бик1. Землю почали обробляти з допомогою примітивної сохи з бичачою упряжкою (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 61); Від бичачих морд віяло теплом (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 90);
// Такий, як у бика. Тупав [поміщик] короткими, товстими ногами, мотав бичачою головою, поривався встати (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 32).
БИЧАЧИЙ
Тлумачення слова