БУЗУВІ́Р, а, чол. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакомислячих, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик. На прю! Без ляку і зневіри — За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 37);
// перен. Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок. — Наштовхали й мені боки оті бузувіри та п’янюги (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 301); Ось вони [фашисти] сидять на лаві підсудних — змовники.. Крім того — і найперше вони палії війни, агресори і расистські бузувіри (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 20);
// Уживається як лайливе слово. — А ти чого, бузувіре, тут у сінях кадиш? (Панас Мирний, II, 1954, 226).
БУЗУВІР
Тлумачення слова