БУЗО́К, зку, чол.
1. Густий чагарник з великими волотями ясно-лілових, фіолетових або білих дуже запашних квітів. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 87); Кругом хати росли кущі бузку та густі вишні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 125); Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки (Максим Рильський, I, 1956, 32).
2. Квіти цієї рослини. Марійка побачила маленького хлопчика з таким великим букетом бузку, що за ним майже ховалось його обличчя (Олесь Донченко, V, 1957, 529).