БУВА́ЛЬЩИНА, и, жін.
1. Те, що було раніше. Тіло в його горіло; в думках сон мішався з бувальщиною (Панас Мирний, II, 1954, 203); Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Юрій Яновський, Вершники, 1939, 22).
2. Щось дійсне, реальне; те, що справді було. Се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Тарас Шевченко, II, 1953, 249).