БУВА́ЛЕЦЬ, льця, чол. Людина з великим життєвим досвідом, яка багато бачила, зазнала у своєму житті. — Гей, та пішов я, брате мій, степами, та пішов ланами у той край, про який чував лиш від бувальців… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141).
♦ Бувати (бути) в бувальцях — багато в житті бачити, зазнавати. Я, щоб ви знали, провідав того світа — був, як то кажуть, у бувальцях (Марко Вовчок, VI, 1956, 260); — Я бувала в бувальцях і людина аж по шию досвідна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 296); Одразу видно, що вони бували в бувальцях. По одежі знати, де вони стіни обтирали по бліндажах (Юрій Яновський, I, 1954, 94).
БУВАЛЕЦЬ
Тлумачення слова