БУ́РИТИСЯ, риться, недок., діал.
1. Хвилюватися. — А тут з усіх боків вісті, що народ по селах буриться, варти стоять і не пускають нікого (Іван Франко, III, 1950, 299).
2. перев. безос. Збиратися на бурю (в 1 знач.). Хмариться, буриться, — дощ буде… (Словник Грінченка); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 485).
БУРИ́ТИСЯ, буриться, недок. Пас. до бурити. В камінному урвищі на скелі рудного пласта бурився шпур для заряджання бурки (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 6).