БУРУ́Н, а, чол. Навальна піниста хвиля. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими гребнями (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); З гір спадає водопад, буруни скажено стрибають по камінню (Олесь Донченко, III, 1956, 213); * Образно. З долин, з узлісь — бурун пісень, Розливно кров збудилась давня (Василь Еллан, I, 1958, 78).
БУРУН
Тлумачення слова