БУРСА́К, а, чол. Вихованець бурси (в 1 знач.). Попето розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про пяницькі бенкети (Панас Мирний, I, 1954, 340); Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 100).
БУРСАК
Тлумачення слова