БУ́РСА, и, жін.
1. Чоловіча духовна школа у XVIII — середині XIX ст. А сина.., сина дав [сотник] У бурсу в Київ обучатись (Тарас Шевченко, II, 1953, 164); Тепер вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі (Данило Мордовець, I, 1958, 214).
2. Гуртожиток при такій школі. — А де ж ми поставимо нашу школу? ..Для неї треба цілого будинку, навіть кілька будинків, бо, певно, буде там і бурса (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 134).
3. діал. Юрба, гурт. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін (Словник Грінченка);
// Табун, зграя. Від різдва до водохреща вовки бурсами бігають, лютують (Словник Грінченка).