БУ́РНИЙ, а, е.
1. Розбурханий, бурхливий. І хатки, садки, і річка чорна та бурна — все почервоніло, неначе кров’ю залите (Панас Мирний, I, 1954, 77); Мореплавець море синє, Море бурне переплив (Максим Рильський, I, 1956, 151); Прийшла весна.. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками (Олександр Довженко, I, 1958, 178).
2. перен. Насичений подіями, сповнений хвилювань; неспокійний, бентежний. [Ярослав:] І мушу знов трудити хвору ногу І брати меч, як в они бурні дні (Іван Кочерга, III, 1956, 102).