БУРМИ́ЛО, а, чол.
1. Жартівливе прозвисько ведмедя. Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (Микола Трублаїні, I, 1955, 157).
2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло. От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх (Іван Франко, III, 1950, 127).