БУРЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.). Перед ним.. розгорнулась горяна місцина.., як.. велетенські хвилі бурливого моря (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 170).
2. перен. Неспокійний, невгамовний. Його нам’єтність, сліпа і бурлива, як ціла його вдача, несподівано і нагло виросла до надзвичайної сили (Іван Франко, V, 1951, 400); В неладі хатньому почувається якась бурлива нетерплячка (Леся Українка, II, 1951, 190).