БУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до буркати1. — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 370); Дядя Михайло пильно подивився на нас і щось буркнув собі під ніс (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 137).
БУРКНУТИ
Тлумачення слова