БУРЕВІ́СНИК, а, чол.
1. Великий морський птах з чорно- або буро-білим оперенням і довгими вузькими крилами. Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 5).
2. перен. Провісник бурі. Сам. Горький з нами вів розмову, Наш буревісник-більшовик (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 249).