БУРЕВІ́Й, ю, чол. Дуже сильний вітер; ураган. Зима не хотіла поступатися весні, враз розлютувалася буревіями та метелицями (Василь Минко, Вибр., 1952, 42); * Образно. Вперед назустріч гніву блискавиць, Нас не злякають люті буревії, Перед грозою не впадемо ниць (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 33).
БУРЕВІЙ
Тлумачення слова