БУРЧА́К, а, чол. Дзюркотливий, стрімкий потік води. — Я поки що шургну у бурчак та поплаваю (Марко Вовчок, VI, 1956, 313); Навколо в бурчаках пінилась і клекотіла вода (Василь Козаченко, Серце матері, 1947, 71); * У порівняннях. Ні, Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41).
БУРЧАК
Тлумачення слова