БУРА́Н, у, чол. Сніжна буря; завірюха, метелиця в степу. Ще з того ж вечора, по заході сонця, пішов сніг з вітром, зірвався буран (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 287); * Образно. За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами! (Павло Тичина, II, 1957, 165).
БУРАН
Тлумачення слова