БУНТІВЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до бунту, бунтарства. Ми вже ходили раз боронити турка од його бунтівливого холопа — білого орапа (Панас Мирний, II, 1954, 130); * Образно. У Тису всі річки течуть, Що в горах починають путь, Весною шумні й бунтівливі, А влітку — ясністю щасливі… (Максим Рильський, II, 1956, 299).
БУНТІВЛИВИЙ
Тлумачення слова