БУНТА́РСТВО, а, сер. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста зволять мене випитати тілько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Іван Франко, III, 1950, 235);
// Непокірливість, схильність до бунту, протесту. Може тоді й запало вперше в його [Т. Шевченка] душу зернятко бунтарства, непокірливості лихій долі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 18).
БУНТАРСТВО
Тлумачення слова