БУНТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтар. Навіть дивно, як у цьому [дідовому] кряжистому тілі вміщуються два протилежні світи: то лагідний і тихий, як рівна надвечірня година, то гострий, мов бунтарський ніж (Михайло Стельмах, I, 1962, 233);
// Власт. бунтареві; пройнятий бунтарством. [Куче:] Базікай, базікай! .. Твою бунтарську пащеку давно чутно аж до пана начальника (Леся Українка, IV, 1954, 231); Загримів бунтарський голос Володимира Маяковського, в боротьбі і в огні народилася радянська російська література (Максим Рильський, III, 1956, 12).
БУНТАРСЬКИЙ
Тлумачення слова