БУНДЮЧНО

БУНДЮЧНО. Присл. до бундючний. Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (Іван Франко, X, 1954, 267); Ротмістр, який стояв над купою риби, взявся в боки й бундючно скинув догори голову (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 30); От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей, Він живе так бундючно, вельможно (Володимир Самійленко, I, 1958, 155); В емігрантській пресі з’явився бундючно написаний в стилі царських рескриптів лист (Василь Еллан, II, 1958, 253); Маєвський не говорив, а промовляв голосно й бундючно, немов справдешній мітинговий оратор (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 52).