БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до бундючний 1. — Випиймо, о. Мойсей, за вічну пам’ять шляхетського польського гонору! За їх бундючність давню! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 126); Він захлинався від радості, маючи нарешті змогу потішитись над бундючністю своячки (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 180).
БУНДЮЧНІСТЬ
Тлумачення слова