БУЛИ́ЖНИК, у, чол. Середньої величини круглий камінь твердої породи; використовується як будівельний матеріал (головним чином для брукування вулиць); дикий камінь. Під ногами — сіра бруківка. Та сама бруківка, з якої колись виламувався булижник — найперша зброя пролетаріату (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 565).
БУЛИЖНИК
Тлумачення слова