БУЛЬК, виг.
1. Уживається на позначення звука, що утворюється від сплеску води, коли в неї щось падає. — Не підходьте до води, а то бульк і каюк на віки вічні (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 135).
2. Уживається як присудок за знач. булькати.
БУЛЬК
Тлумачення слова