БУЛА́ВКА, и, ж, рідко. Голка з головкою на тупому кінці; шпилька. Сагайда відстебнув на грудях булавку, і роздерта гімнастьорка розійшлася на дві поли (Олесь Гончар, III, 1959, 122);
// Довга голка з прикрасою на головці як предмет жіночого туалету. Бере [гетьман Скоропадський] жінчині від капелюха булавки та махає (Остап Вишня, I, 1956, 213).
БУЛАВКА
Тлумачення слова