БУЛАНИЙ

БУЛА́НИЙ, а, е. Світло-рудий (про масть коня). Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого (Павло Чубинський, V, 1874, 41);
//  у знач. ім. буланий, ного, чол. Кінь такої масті або взагалі кінь. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303).