БУХИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сильно кашляти. Насилу повертається [Хівря].. по хаті, та тільки кахикає та бухикає (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 215); А вночі, як спала [Маріка], бухикала так густо, як велика (Степан Васильченко, II, 1959, 212).
БУХИКАТИ
Тлумачення слова