БУХКОТІТИ, очу, оти́ш, недок., розм. Підсил. до бухкати. У колгоспному саду хлопці трусять яблука, вони рясно бухкотять об землю (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 82); Свирид нагнувся, а вона, наче по бочці, бухкотіла кулаками по його спині (Панас Мирний, III, 1954, 239).
БУХКОТІТИ
Тлумачення слова