БУХАНЕ́ЦЬ, иця, чол. Зменш. до бухан. — Не хоче кишка простого хліба — буханця їй подавай! — жартував дід (Панас Мирний, IV, 1955, 237); Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 35); А іноді було й буханця уліпить [Мотря] Чіпці. в спину, щоб довго «не роздумував»… (Панас Мирний, II, 1954, 46).
БУХАНЕЦЬ
Тлумачення слова