БУКЕ́ТИК, а, чол. Зменш. до букет 1. — Оце тобі, Манюню, букетик, — подав він квітки тітці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 463); На вулицях Москви спохвату розпродавалися букетики ніжних і цнотливих кримських пролісків (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 241).
БУКЕТИК
Тлумачення слова