БУЙНОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має пишну гриву. Ех, і коні, скачуть коні, Буйногриві скакуни (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 30); * Образно. Віє вітер буйногривий, Ще й чуприну розвіва (Українські народні ліричні пісні, 1958, 586).
БУЙНОГРИВИЙ
Тлумачення слова