БУЙНО. Присл. до буйний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] — зовсім і невидно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Панас Мирний, III, 1954, 318); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий ґрунт (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 212); [Д. Жуан:] Чи маю я зложити вам під ноги свою так буйно викохану волю? (Леся Українка, III, 1952, 396); — Не даймо втекти, не даймо! — буйно гримів Хома (Олесь Гончар, III, 1959, 373); * Образно. Буйно розквітли всі духовні і матеріальні сили нашого народу (Колгоспник України, 2, 1954, 3).
БУЙНО
Тлумачення слова