БУЯНІТИ, ів, недок., рідко. Те саме, що буяти 2. Лукаш пристарів, садок його буяніє, а материна могила уросла густою травою зеленою (Марко Вовчок, VI, 1956, 227); На узліссі на чатах стояв кремезний гіллястий дуб-віковик, а далі починався видолинок, де буяніла свіжа трава (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 379).
БУЯНІТИ
Тлумачення слова