БУГРУВА́ТИЙ, а, е, рідко. Покритий буграми. Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле (Іван Ле, Мої листи, 1945, 138);
// Нерівний, з опуклостями. Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 18).
БУГРУВАТИЙ
Тлумачення слова