БУГАЙ 1, я, чол. Некастрований племінний бик. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Максим Рильський, Вибр., 1937, 108); * У порівняннях. Задзвонили у Констанці Рано в усі дзвони. Збиралися кардинали, Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Тарас Шевченко, I, 1951, 269); Здоровий [Василь], як бугай (Панас Мирний, IV, 1955, 20);
// лайл. Про людину. [Яким:] Добрим людям спочивок, а йому, чортовому бугаєві, співи (Марко Кропивницький, II, 1958, 354).
БУГАЙ 2, я, чол. Нічний болотяний птах з родини чапель. Крикнув бугай у болоті — і замовк (Панас Мирний, I, 1954, 318); На луках гуде бугай, глушить рибу, скиглить чайка (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 135).