БУ́ДОЧНИК, а, чол.
1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Петро Панч, Солом, дим, 1929, 54).
2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій.. несамовито калатав у розтрісле калатало (Юрій Смолич, II, 1958, 9).