БУДНИК

БУ́ДНИК, а, чол.

1. діал. Сторож, будочник. Дорко визирає крізь вікно в ліс, бачить будника, як стоїть біля своєї хати (Осип Маковей, Вибр., 1954, 37).

2. заст. Робітник на поташному заводі, на буді.